Персональна сторінка викладача кафедри філософії НТУУ "КПІ"
Піхоровича Василя Дмитровича
Логіка – одна з найдавніших наук в світі. Вперше над закономірностями людського мислення почали замислюватися ще в Давній Греції та в Давній Індії. В Індії попробували вичленити загальні форми та правила, за якими відбуваються процеси мислення, прихильники філософської школи ньяя. Нічого дивного немає в тому, що вперше питання логіки були підняті саме в рамках філософії. Філософія була першою формою суспільної свідомості, яка зуміла виділитися саме як окрема форма, протиставити себе пануючому на той час міфологічному світогляду. Філософія виникла задовго до науки і тому змушена була виконувати всі завдання, які вона пізніше передасть науці.
В певній мірі саме логіку і можна вважати першою наукою, яка відокремилась від філософії. В той же час, логіка і донині залишається саме філософською наукою, оскільки вона так чи інакше вирішує питання про відношення нашого мислення до дійсності та про їх взаємозв'язок.
Важливо розрізняти логіку як філософію і логіку як науку. В найпершому наближенні вони відрізняються тим, що логіка як розділ філософії – це є діалектична логіка, вчення про найзагальніші закономірності людського мислення, взятого як відображення дійсності в її розвитку та перетворення її людством. З такої точки зору, логіка в кінцевому рахунку повністю співпаде з історією філософії, науки, і навіть з історією людської діяльності в цілому, оскільки саме людська діяльність по перетворенню світу і виступає істинним змістом людського мислення, і саме форми діяльності знаходять своє відображення в формах мислення – в філософських категоріях і наукових поняттях.
Що стосується логіки як науки, то вона абстрагується від реального змісту мислення і зосереджується на вивченні його форм і закономірностей їх взаємодії. Саме тому наука логіка носить назву формальної логіки. Формальна логіка в свою чергу поділяється на два великі розділи: так звана традиційна, або інакше, арістотелівська логіка, та символічна, або математична. Відрізняються вони між собою в першу чергу тим, що традиційна логіка використовує, в основному, звичайну природну мову, а символічна, або математична, користується мовою символів, здебільшого математичних. На цьому різниця не закінчується. Використання математичної символіки в логіці дозволило настільки зблизити ці дві науки, що нині існує цілий ряд розділів, які вважаються спільними для обох наук, наприклад, булева алгебра.
Формальна логіка виходить з мовчазного припущення, що вивчивши форму мислення, ми одержимо таким чином і поняття про його зміст. Звичайно, насправді відношення між формою та змістом мислення не є прямим, безпосереднім, але що певний зв'язок між ними існує – сумніву не підлягає.
Таким чином, логiка є наука про закони та форми мислення. Важливо зрозуміти, що, як і будь яка інша наука, вона не вигадує свій предмет, а лише вивчає його таким, яким він є, описує його властивості і закономірності, узагальнює та класифікує їх. Предметом традиційної логіки є не мислення вчених, спеціалістів з логіки, а звичайне мислення звичайної людини – те, яке є спільним для всіх нормальних людей, незалежно від їх спеціальних знань і професійної підготовки. Мало того, закони формальної логіки є спільними не тільки для всіх людей. За цими законами діють навіть вищі тварини, хоча вони, звичайно, про це не здогадуються з тої причини, що мисленням не володіють і не мають змоги виразити його в мові.
Отже традиційна формальна логіка вивчає той пласт мислення, який лежить в самому фундаменті людської діяльності, хоча, зрозуміло, людське мислення цим пластом ніяк не вичерпується.
В повсякденному житті людина не замислюється над тим, як саме вона мислить i не має змоги судити, чи правильно вона це робить. Про істинність чи хибність наших думок ми можемо здогадуватися тільки за результатами наших дій.
Але наука не може діяти навмання, інакше вона перестає бути наукою. Точно так же, як методики спостережень і проведення експериментів є необхідною умовою їх успішності, так же і методи мислення полегшують роботу з теоретичної обробки результатів спостережень та експериментів. Головною методологічною підвалиною більшості наук вже кілька століть є формальна логіка. Вона лежить в основі математичних методів обробки даних різних наук. Ні одна галузь людської діяльності не обходиться сьогодні без програмування. Для того, щоб воно не було сліпим, необгрунтованим, потрібні знання основ формальної логіки.
Курс логіки включає в себе головні відомості з історії логічної науки, вивчення головних законів формальної логіки — закону тотожності, виключення суперечності, виключеного третього, достатньої підстави та детальне ознайомлення з правилами побудови та прийомами ефективного використання в процесі мислення головних логічних форм — поняття, судження, умовиводу.
Людське мислення не обмежується спостереженням фактів, їх узагальненням, класифікацією та аналізом. Чим більше фактів має в своєму розпорядженні та чи інша наука, тим більше вона стикається з необхідністю їх загальнотеоретичного осмислення, включення в систему вже існуючого знання. А оскільки нерідко факти суперечать не тільки один одному, але й уже існуючим теоріям, то засобів формальної логіки виявляється недостатньо для того, щоб уникнути методологічних криз в тих чи інших галузях науки.
Зрозуміти світ як внутрішньо суперечливе ціле, як процес вічного круговороту взаємопов’язаних матеріальних форм дає змогу тільки діалектика як найвище досягнення світової філософської думки. Тому читачі зможуть ознайомитися також з головними принципами теорії розвитку — діалектичної логіки: принципами розвитку, зв’язку всього зі всім, принципом сходження від абстрактного, та збігу історичного та логічного.
Мета курсу – дати слухачам чітке уявлення про основні закономірності процесів мислення і сформувати у них деякі навички аналізу логічних форм та правильного застосування логічних прийомів і операцій.