Ні в природній мові, ні в мові науки люди практично ніколи не обмежують свої міркування окремими умовиводами. Як правило, міркування складається з цілого ланцюга умовиводів, які пов'язані між собою. Такого роду умовиводи називаються складними умовиводами, або полісилогізмами. Прості умовиводи пов'язуються між собою в полісилогізмі таким чином, що висновок попереднього умовиводу (просилогізму) стає засновком наступного (епісилогізму).

Наприклад:

Всі студенти мають закінчену середню освіту

Школярі на мають закінченої середньої освіти

Жоден школяр не є студентом

Іванов – школяр

_____________________

Іванов – не студент

Як бачите, судження „жоден школяр не є студентом”, яке було висновком з двох перших засновків, стало засновком нового силогізму.

Виділяють два види полі силогізмів: прогресивні та регресивні.

Прогресивними називають полісилогізми, в яких висновок просилогізму стає більшим засновком епісилогізму. При цьому думка рухається від більш загального до менш загального.

Наприклад:

Всі громадяни України мають право на працю

Студенти нашого вузу – громадяни України

Студенти нашого вузу мають право на працю

Іванов є студентом нашого вузу

_______________________________

Іванов має право на працю

Регресивним буде називатися полісилогізм, в якому висновок просилогізму стає меншим засновком епісилогізму, при цьому умовивід йде від менш загального до більш загального.

Наприклад:

Люди вигодовують своїх дітей материнським молоком

Ті, хто вигодовують своїх дітей материнським молоком називаються ссавцями

Люди – ссавці

Ссавці – тварини

_______________________________

Люди – тварини.

Сорит

Наведені вище приклади полісилогізмів виглядають дещо громіздкими. Відчувається, що в них наявна зайва деталізація ходу міркування.

І насправді, складні силогізми, дуже рідко вживаються в живому мислені в своєму повному складі. Як правило, висновки просилогізмі (чи, що є одне і те же, засновки епісилогізму), можуть пропускатися. Їх мають на увазі але не проговорюють, чи не пишуть. Тоді наведений вище полісилогізм мав би такий вигляд:

Люди вигодовують своїх дітей материнським молоком

Ті, хто вигодовують своїх дітей материнським молоком називаються ссавцями

Ссавці – тварини

________________________________

Люди – тварини.

В цьому умовиводі пропущений висновок просилогізму, який став меншим засновком епісилогізму. Такого роду сорити називаються арістотелівським.

Коли пропущено більший засновок епісилогізму, то сорит називається гокленієвським.

Наприклад:

Тварини є гетеротрофними організмами

Ссавці – тварини

Люди – ссавці

___________________________________________

Люди – гетеротрофні організми

В цьому сориті пропущений висновок просилогізму, який одночасно був більшим засновком епісилогізму. Це судження „Ссавці є гетеротрофними організмами”.

Ентимема

Скорочення можливе не тільки для складних умовиводів, але й для простих категоричних силогізмів. Може бути скорочена будь-яка його частина: як більший засновок, так і менший і навіть висновок.

Наприклад, силогізм:

Всі люди смертні

Сократ – людина

________________________________________

Сократ – смертний

Може бути записаний трьома різними способами:

1. Сократ – людина, отже Сократ смертний.

2. Всі люди смертні, отже Сократ смертний.

3. Всі люди смертні, а Сократ людина.

Зміст умовиводу нічого не втрачає від того, що одна з його частин опускається. Висновок все рівно залишається очевидним, оскільки пропущена частина завжди мається на увазі. Правда, так легко опущені частини відновлюються тільки в силогізмах, побудованих за першою фігурою і за умови, що більші засновки є загальновідомими твердженнями.

Вже у випадку другої фігури ентимеми є не такими очевидними. Наприклад:

Ентимема „релігія ґрунтується на вірі, отже вона не наука” сама по собі зрозуміла, але щоб відновити більший засновок „наука не може ґрунтуватися на вірі”, часто недостатньо простого „здорового глузду”. Бажано знати структуру другої фігури силогізму та її правила.

Ентимема з силогізму другої фігури з пропущеним меншим засновком можливо дещо зрозуміліша. В нашому прикладі це буде:

Наука не може ґрунтуватися на вірі, отже релігія не наука

Але й тут не досягається тої прозорості, яка є в ентимемах, утворених із силогізмів першої фігури. Щодо ентимем з пропущеним висновком, то зміст їх так же легко зрозуміти, я і в першій, як і в першій:

Наука не може ґрунтуватися на вірі, а релігія ґрунтується на вірі.

Але далеко не завжди легко формально відтворити пропущений висновок, яким в даному випадку буде судження „релігія – не наука”.

Ще важчими для розуміння є ентимеми, утворені з силогізмів третьої фігури. На перший погляд вони виглядають не зовсім логічними.

Наприклад, візьмемо наступну ентимему:

Платон був грецьким філософом, отже деякі грецькі філософи були олімпійськими чемпіонами з кулачного бою.

Зміст